Les élections présidentielles et la diaspora ukrainienne

Voilà le premier tour des élections qui se sont déroulées le 31 mars en Ukraine Sur les 39 candidats enregistrés, officiellement deux arrivent en tête : Il s’agit de Volodymyr Zelynsky(30,4%) et de Petro Porochenko(17,8%). Yulia Tymochenko vient de connaitre pour la troisième fois un échec aux élections présidentielles, elle ne pourra plus se présenter au deuxième  tour avec 14,2 % de voix car seul les deux premiers sont retenus sur les 39 candidats déclarés pour le 21 avril.

Il n’y a pas de secret pour personnes qu’une grande majorité  de la diaspora  a votées pour Petro Porochenko. Il est vrai que pour les personnes de la diaspora, la Russie c’est la menace essentielle pour le devenir de l’Ukraine. Les problèmes de l’oligarchie et de la corruption passent au second plan. Par contre, pour les ukrainiens qui sont en Ukraine, l’oligarchie et la menace russe se situent au même niveau. Le vote massif pour Volodymyr Zelensky traduit ce divorce entre les ukrainiens de la diaspora et ceux de l’Ukraine. Dans la série « Le valet du peuple », il joue le rôle d’un professeur d’histoire qui devient président de la république en combattant tous les oligarques qui étouffent le peuple... Cette image a plu à beaucoup d’ukrainiens, et notamment à beaucoup de jeunes. Le vote massif pour Volodymyr Zelynsky heurte beaucoup de personnes dans la diaspora, de plus, Volodymyr est russophone venant d’Ukraine orientale, même s’il parle aussi en ukrainien, ce qui n’arrange pas les choses. De plus, si on regarde l’histoire du mouvement indépendantiste ukrainien (Organisation des Nationalistes Ukrainiens) on peut remarquer historiquement, que des conflits au sein de ce mouvement ont provoqué des scissions, qui se sont faites en 1940 et 1954, elles  sont,  certes pour des raisons différentes, mais à la base dans les deux cas, on voit déjà une perception politique différente  entre « les ukrainiens de la diaspora » et de ceux « restés dans le pays ». Les gens qui vivent « dedans », et de ceux qui vivent à  « l’extérieur » Cette différence de perception politique, que cela plaise ou non à certains, elle est aussi valable aujourd’hui …

Un autre problème, celui de l’attitude des autorités ukrainiennes  vis-à-vis de la diaspora, il existe une défiance mutuelle. Les personnes de la diaspora sont pour la plupart des fils et des filles de réfugiés politiques qui ont été réprimés par les autorités soviétiques, alors que les personnes qui sont dans l’administration ukrainienne actuelle, sont en grande partie issues de ce sérail soviétique. On peut se poser la question pourquoi jusqu’à présent des personnes issues de la diaspora ukrainienne n’ont jusqu’à présent pas occupé « des fonctions clés » au sein de l’administration ukrainienne ?...alors que des pays post-soviétique ont eu ou ont des chefs d’états, venus des Etats-Unis pour la Lituanie et l’Estonie, du Canada  pour la Lettonie et de France pour la Géorgie. Rien que par rapport à cela, on peut constater que ce problème existe réellement entre la diaspora et les autorités ukrainiennes, après 28 années d’indépendance !... A l’exemple de la France, qui a au sein du parlement (Senat) des représentants « des français de l’étranger », il serait bien que des sièges du parlement ukrainien soient réservés pour la  diaspora ukrainienne, ce serait un premier pas vers la « reconnaissance » de la diaspora comme entité politique non négligeable pour l’Ukraine !

                                       Президентські вибори і українська діяспора

Це перший раунд виборів, який відбувся 31 березня в Україні. Із 39 офіційно зареєстрованих кандидатів, Два перші є Володимир Зелинський (30,4%) і Петро Порошенко (17,8%). Юлія Тимошенко вже третий раз програла на президентських виборах, вона не зможе бути у другому раунді з 14,2% голосів, тому що тільки перші два вибрані з 39 заявлених кандидатів зможуть балатіруватися 21 квітня

Не секрет, що переважна більшість людей в діаспорі проголосували за Петра Порошенка. Правда, для людей діаспори, Росія є суттєвою загрозою для майбутнього України. На другому місці стоять проблеми олігархії та корупції. A для українців, які знаходяться в Україні, олігархія і російська загроза перебувають на одному рівні. Масове голосування за Володимира Зеленського відображає розлучення між українцями з діаспори та з України. У серіалі «Слуга народу» він грає ролy професора історії, який стає президентом республіки, борючись з усіма олігархами, які задихають людей ... Цей образ сподобався багатьом українцям, і особливо молодим людям.Масове голосування за Володимира Зелинського, разить багатьом у діаспорі, а ще до того, Володимир є російськомовним з східної України, хоча він теж говорить українською… Більше того, якщо поглянути історію українського руху за незалежність (Організація українських націоналістів), можна історично помітити, що конфлікти в цьому русі викликали розколи, які були в 1940 і 1954 роках, вони були зроблені. безумовно, з різних причин, але в обох випадках ми вже бачимо на самого початку інше політичне сприйняття між «українцями в діаспорі» і з тими які «залишилися в країні». Ця різниця політичного сприйняття, чи то подобається деяким чи ні, існує теж сьогодні…

Іншою проблемою, що стосується ставлення української влади до діаспори, є взаємна недовіра. Більшість людей в діаспорі є синами і дочками політичних біженців, які були репресовані радянською владою, а люди в нинішній українській адміністрації в основному походять з цієї радянської команди. Можна запитати, чому аж дотепер українська діаспора ще не займала "ключових посад" в українській адміністрації? ... а пострадянські країни вже мали, або мають глав держав, які є з Сполучених Штатів щодо Литви та Естонії, з Канади щодо Латвії, та з Франції щодо Грузії. Тільки такі прилади нам показують, що проблема дійсно існує між діаспорою та українською владою після 28 років незалежності ! ... Треба взяти приклад Франції, яка має в парламенті (сенат) місця для послів педставляючи закордоних французів, непогано було, якщо би місця в українському парламенті були для української діаспори, це би був перший крок до « визнання » діаспори як важливого політичного чиника для України !